Гра «Двадцять запитань» та розмовні ігри для людей з деменцією

Багато родин хочуть гру, у яку можна грати разом і яка нагадує розмову, а не іспит. «Двадцять запитань» та подібні ігри на вгадування можуть добре підійти, бо правила прості, а розмова може піти будь-куди. Головний прийом — поміняти звичні ролі: людина задумує відповідь, а ви питаєте. Ця сторінка пояснює, як м’яко проводити такі ігри й які розмовні ігри підходять людям з деменцією.

Навіщо міняти звичні правила?

У звичайній вікторині один ставить запитання, а інший мусить знати відповідь. Це ставить людину з деменцією в становище, де вона може не впоратися, а невдача може засмутити. Коли людина обирає предмет, а ви вгадуєте, вона є експертом. Вона тримає відповідь, сама вирішує, коли сказати «так» або «ні», і може з задоволенням спостерігати, як ви намагаєтеся.

Національний інститут старіння радить доглядальникам користуватися короткими простими реченнями, одним запитанням за раз і спокійним, терплячим тоном. Ці звички добре підходять для ігор на вгадування.

Як грати в «Двадцять запитань» м’яко

1. Оберіть тему з життя людини, наприклад кухня, сад, тварини або море.
2. Нехай вона щось задумає і скаже тихо або покаже картку з малюнком, щоб вам не треба було це чути.
3. Ставте одне запитання «так» або «ні» за раз. «Це щось, що їдять?» «Це більше за черевик?»
4. Приймайте будь-яку відповідь. Кивок, похитування головою або сміх — усе це зараховується.
5. Вгадуйте вголос і радійте разом. Якщо вгадали, відсвяткуйте.
6. Пропонуйте підказки, коли людина, здається, застрягла: «Це щось із кухні».
7. Ніколи не рахуйте запитання і не ведіть рахунок.

Якщо людина не може дотримуватися правил, перейдіть на простішу версію: ви називаєте кілька речей, а вона показує на правильну.

Що добре обрати

• Улюблений фрукт, овоч або квітка
• Тварина з ферми, зоопарку або домашній улюбленець, якого людина колись мала
• Інструмент, наприклад молоток, граблі або швейна голка
• Меблі або побутовий предмет
• Місце, яке людина добре знає, наприклад парк або місто
• Одяг, який людина любила носити

Уникайте імен людей, речей, які можуть викликати горе, і предметів, які можуть бути небезпечними або легко плутаються.

Ще розмовні ігри

• Це чи те. Запропонуйте два варіанти й запитайте, що людина обирає: чай чи каву, гори чи море, червону сукню чи синю. Правильної відповіді немає.
• Що б ви обрали. Поставте м’яке, легке запитання: «Що б ви обрали: пікнік чи вечерю в ресторані?»
• Закінчіть прислів’я. Знайома фраза з відкритим закінченням. Більше про це читайте в статті про ігри із закінченням прислів’їв.
• Назвіть місце. Попросіть описати улюблену кімнату, місто чи краєвид і запросіть вас уявити його разом.
• Картки з відкритими запитаннями. Наші розмовні картки містять відкриті запитання за темами, які можна роздрукувати для столу.

Більше ідей, що спираються на пам’ять і життєву історію, знайдете в статті запитання для спогадів. Про вікторинні розваги, які проходять м’яко, читайте в статті легка вікторина для людей з деменцією, де використовується вибір і немає підрахунку балів.

Що робити, якщо людина дратується?

Зупиніться, усміхніться й скажіть щось на кшталт: «Давайте пограємо в щось інше». Роздратування — це сигнал змінити гру, а не тиснути сильніше. Наш посібник про те, як грати в ігри з людиною з деменцією, пояснює, як на ходу змінювати правила.

Що можуть і чого не можуть розмовні ігри

Розмовні ігри приємні й товариські. Вони можуть допомогти людям відчути зв’язок і поділитися історіями. Вони не лікують деменцію, не сповільнюють її й не запобігають їй. Мета проста: теплий спільний момент.