Як грати в ігри з людиною з деменцією

Добра гра з людиною з деменцією не схожа на змагання. Вона схожа на двох людей, які сидять поруч, показують на картинки, сміються з прислів’я й говорять про все, що спаде на думку. Гра — лише привід побути разом.

У цій статті йдеться про те, як підготуватися, як задавати темп, що казати, коли щось іде «не так», як зробити будь-яку гру легшою чи трохи складнішою, як перетворити її на розмову і як зрозуміти, що час зупинитися. Поради підходять і для наших ігор, і для карт, пазлів та настільних ігор, які у вас уже є.

Як найкраще грати з людиною, яка має деменцію?

Зосереджуйтеся на задоволенні, а не на досягненнях. Це головна порада з рекомендацій Alzheimer’s Association щодо занять: спиратися на навички, які в людини ще є, допомогти їй почати, самим довершити складні частини й не критикувати та не виправляти нешкідливих дій.

На практиці це означає:

• Сідайте поруч, а не навпроти. Поруч ви обоє бачите екран чи стіл, і допомога відчувається як командна робота, а не нагляд.
• Пропонуйте одну гру за раз. Меню з варіантів може здатися перевіркою ще до початку.
• Ідіть за людиною. Якщо вона хоче торкатися картинок у своєму порядку, десять хвилин говорити про одну картинку чи зупинитися після двох ходів — сьогодні гра саме така.
• Рахуйте добрі моменти, а не завершені раунди. Усмішка, історія чи спокійні пів години — ось результат, на який ви чекаєте.

Як підготуватися до гри?

Кілька хвилин підготовки запобігають більшості прикрощів, у яких люди звинувачують саму гру.

1. Виберіть найкращий для людини час дня. Рекомендації National Institute on Aging (NIA) щодо пристосування занять радять планувати прогулянки й заняття на ту пору дня, коли людина почувається найкраще. Для багатьох це середина ранку. Пізнє пообіддя часто важче; дивіться спокійні заняття пізно вдень.
2. Зробіть так, щоб у кімнаті було тихо. Вимкніть телевізор і радіо й, якщо можна, зачиніть двері. Family Caregiver Alliance радить обмежити шум і те, що відволікає, перш ніж починати розмову.
3. Спершу подбайте про зручність. Питво поруч, похід до туалету заздалегідь, зручне крісло, окуляри й слухові апарати на місці.
4. Добре освітліть місце. Яскраве рівне світло без відблисків на екрані допомагає краще бачити картинки.
5. Підготуйте гру, перш ніж сідати. Відкрийте її, виберіть налаштування й самі встановіть гучність. Потім поверніть екран до людини. Поради щодо планшета — у статті як налаштувати планшет чи телефон.
6. Поставте пристрій. Підставка чи чохол, що тримає планшет вертикально, звільняє руки, і на екран легше показувати.

Як запросити до гри без тиску?

Нехай запрошення буде невимушеним і таким, від якого легко відмовитися. Ось кілька фраз, які зазвичай добре сприймаються:

• «Тут є картинки із садом. Хочете подивитися зі мною?»
• «Допоможете мені з цим пазлом? Щось він у мене не складається».
• «Сьогодні квіти чи птахи?» (вибрати з двох легше, ніж відповісти на відкрите запитання)
• «Я роблю листівку для вашої сестри. Якого кольору це зробити?»

Alzheimer’s Association радить пояснювати мету заняття, наприклад зробити листівку для подруги, бо причина надає йому сенсу. Прохання про допомогу теж спрацьовує, бо дає людині відчути себе корисною.

Якщо людина каже «ні», прийміть це. Спробуйте пізніше або запропонуйте щось інше. Наша стаття про те, що робити, коли людина відмовляється, розповідає більше.

Скільки має тривати гра і в якому темпі грати?

Дозвольте людині задавати темп і плануйте короткі заняття. Ідеальної тривалості спільної гри, підтвердженої дослідженнями, немає. Дві–п’ять спокійних хвилин можуть бути повноцінним заняттям.

• Чекайте довше, ніж здається природним. NIA радить давати людині більше часу на відповідь і намагатися не перебивати. Порахуйте подумки до десяти, перш ніж допомагати.
• Один крок за раз. Дайте одну коротку вказівку («Торкніться картинки») і зачекайте. Показуйте, а не пояснюйте: покажіть, куди торкнутися.
• Робіть паузи вільно. Якщо людина зупинилася поговорити про картинку, гра може зачекати. Поспішати нікуди.
• Дозвольте спостерігати. NIA зазначає, що дехто воліє спостерігати, і це цілком законний вибір.

Чи варто виправляти неправильні відповіді?

Ні. Коли людину раз у раз м’яко виправляють, вона чує, що в неї не виходить, навіть якщо ви хочете як краще. Alzheimer’s Association радить не критикувати й не виправляти нешкідливих дій. А в грі майже кожна помилка нешкідлива.

Якщо помилка явно засмучує, допоможіть непомітно. Покажіть на правильну картинку, зробіть хід самі або спростіть гру в наступному раунді. Якщо прислів’я отримало кумедне «неправильне» закінчення, посмійтеся разом. Можливо, так навіть краще.

Як зробити гру легшою чи складнішою?

Підлаштовуйте гру під людину в цей конкретний день, а не під назву стадії. Тій самій людині ввечері може знадобитися простіший варіант, ніж уранці. Перша порада NIA — добирати заняття відповідно до того, що людина може, і дбати, щоб вона відчувала успіх.

Ознаки того, що гра надто складна: довгі паузи, які виглядають тривожними, а не задумливими, повторюване «я не можу», відсунутий пристрій чи помилки, що засмучують. Ознаки того, що вона, можливо, надто легка: нудьга або слова людини, що це дитяче. Якщо так сталося, поставтеся до цього з повагою й перейдіть до чогось дорослішого, як-от пошуку слів, пазла зі справжньою фотографією чи розмови про картинку, пов’язану з її колишньою роботою.

Як перетворити гру на розмову?

Використовуйте кожну картинку як запрошення до розмови й вважайте будь-яку відповідь доброю. Для багатьох родин це найкраща частина гри.

• Ставте відкриті запитання без неправильних відповідей. «Що ви помічаєте?» «Яка вам подобається?» «Розкажіть про таку кухню».
• Поділіться першими. «У моєї бабусі був такий самий пес». Ваша історія допомагає людині поділитися своєю.
• Ідіть за відступом. Якщо картинка з автомобілем приводить до історії про поїздку, ця історія і є заняттям. Залиште гру на паузі.
• Не перевіряйте факти. У спогадах приємна розмова важливіша за точні подробиці. Якщо історія змінилася порівняно з минулим разом, насолоджуйтеся новою версією.
• Користуйтеся вбудованими підказками. Після кожного прислів’я в «Закінчіть прислів’я» є запитання для розмови, а «Картки для розмови» створено саме для цього. «Пари з фото» використовує ваші власні родинні фото, які часто викликають найщедріші історії.

Більше ідей — у наших статтях про заняття зі спогадами і поради щодо спілкування.

Коли варто зупинитися?

Зупиняйтеся за перших ознак утоми чи засмучення, а найкраще — трохи раніше. Alzheimer’s Association радить зупинити чи змінити заняття, коли увага слабне або наростає роздратування.

Зверніть увагу на:

• позіхання, сутулість чи погляд, що відходить від екрана;
• неспокій, спроби встати чи прохання піти;
• зітхання, короткі відповіді чи «у мене це не виходить»;
• безладні дотики до екрана чи відсунутий пристрій;
• сльози, роздратування чи раптову зміну настрою.

Як добре завершити:

• Закінчіть на чомусь легкому. Остання пара, яку людина може знайти, чи остання картинка, щоб помилуватися.
• Візьміть привід на себе. «Мені хочеться чаю. Може, на цьому зупинимося?» — так не виникне й натяку, що людина впоралася погано.
• Перейдіть до чогось рухливого чи заспокійливого. Коротка прогулянка, перекус, складання білизни чи музика.
• Скажіть щось тепле. «Мені було приємно зробити це з вами». Без похвали за те, що «правильно», — лише радість від спільного часу.

Закінчити раніше, змінити плани чи відмовитися від гри й просто посидіти разом — усе це добрі результати.

Чи можна грати в групі або через відеодзвінок?

Так, якщо трохи більше підготуватися. У групі нехай буде небагато людей, посадіть помічників поруч із тими, кому це потрібно, і вибирайте гру з чітким спільним центром уваги. Для груп у «Бінго з картинками» є картки для друку й ведучий на екрані. Більше — у статті групові заняття в пансіонаті.

Під час відеодзвінка людина на зв’язку може описувати картинку, а хтось у кімнаті — показувати й торкатися екрана. Нехай дзвінки будуть короткими й звичними. У статті про телефонні й відеодзвінки більше порад.

Що робити, якщо гра просто не йде?

Бувають дні, коли нічого не вдається, і це не говорить нічого поганого ні про вас, ні про людину. Відкладіть гру й спробуйте в іншу пору дня, іншу гру або взагалі без гри. Багато добрих занять зовсім не пов’язані з екранами: музика, складання рушників, перегляд фотоальбому чи коротка прогулянка. Більше — в наших ідеях для занять.