Коли людина з деменцією сердиться або стає агресивною

Гнів може перейти в крик, штовхання або удари, і це може лякати всіх поруч. Така поведінка може бути не навмисною. Вона не означає, що людина має намір комусь нашкодити. Спочатку зробіть ситуацію безпечнішою, а потім подумайте, що може потребувати людина.

Що робити, коли гнів переходить в агресію?

Зупиніть завдання, відійдіть і скажіть коротку спокійну фразу. Alzheimer’s Association радить доти, хто доглядає, зосередитися на почуттях, говорити повільно і зменшувати відволікаючі чинники. Якщо ви перебуваєте в безпосередній небезпеці або хтось травмований, перейдіть у безпечне місце і зверніться до місцевих екстрених служб.

• Зупиніть те, що відбувається, якщо можете. Якщо купання, одягання, візит або інше завдання засмучує людину, зробіть паузу. Це може почекати, якщо немає негайної потреби в безпеці чи здоров’ї.
• Дайте простір. Відійдіть і залиште вільний шлях для виходу кожному з вас. Не загонюйте людину в кут, не перегороджуйте шлях, не тисніть і не торкайтеся несподівано.
• Говоріть тихо й коротко. Можна сказати: «Я бачу, що ви засмучені. Я дам вам трохи простору». Не сперечайтеся, не погрожуйте і не вимагайте пояснень.
• Відведіть інших людей. Дитина, гість або помічник можуть піти в іншу кімнату, поки людина заспокоюється. Один спокійний голос часто краще, ніж кілька людей, які намагаються допомогти одночасно.
• Залиште місце, якщо є фізичне насильство. Перейдіть у безпечніше місце і попросіть допомоги в когось іншого. Не намагайтеся утримати людину силою.

Alzheimer’s Society радить відступити, уникати утримання або несподіваних дотиків і йти по допомогу, якщо є фізичне насильство. Alzheimer’s Association також радить питати дозволу, зменшувати стимуляцію і не загонити людину в кут або не утримувати її. Якщо є безпосередня небезпека, зверніться за номером екстреної допомоги у вашій місцевості; не чекайте, поки епізод мине, якщо хтось може постраждати.

Що може впливати на поведінку?

Причин може бути кілька, і член родини не може встановити причину сам. Alzheimer’s Association серед можливих чинників називає фізичний дискомфорт, стрес від навколишнього середовища та труднощі зі спілкуванням.

Подумайте, що сталося незадовго до зміни:

• Людина була втомлена, голодна, спраглою, їй було занадто гаряче чи холодно або вона почувалася незатишно?
• Завдання було складним, поспішним або незнайомим? Чи продовжував хтось діяти, коли людина вже показувала тривогу?
• Були гучні звуки, кілька людей говорили одночасно, був безлад або незнайоме місце?
• Чи мала людина труднощі з зором чи слухом у тому, що відбувалося?
• Чи нещодавно змінилися ліки, розпорядок, той, хто доглядає, або стан здоров’я?

Alzheimer’s Society радить шукати закономірності та думати про те, як ситуація відчувалася з точки зору людини. Ці запитання є підказками для спостереження, а не доказом того, що якийсь один чинник спричинив поведінку. Не намагайтеся самостійно оглянути, утримати чи дати ліки людині.

Як зменшити ймовірність нового епізоду?

Використайте те, що ви помітили, щоб змінити наступну взаємодію. Це може допомогти, але не гарантує, що поведінка не повториться. Змінюйте по одному чиннику, щоб було легше помітити, чи людині стало комфортніше.

• Оберіть спокійніший час. Якщо завдання часто не виходить, коли людина втомлена, запитайте, чи підійде інший час.
• Зробіть середовище простішим. Вимкніть фоновий шум, зменште кількість людей у кімнаті і підготуйте потрібне до початку.
• Пояснюйте один крок і чекайте. Підходьте спереду, кажіть, що ви робите, питайте дозволу перед допомогою і давайте час відповісти.
• Зупиняйтеся при ознаках тривоги. Відмова, відсторонення, напружене обличчя або голос, що підвищується, можуть бути сигналом зробити паузу. Не ставте завершення завдання вище за комфорт людини.
• Поділіться простим планом. Якщо за людиною доглядає кілька людей, домовтеся, які ознаки означають «зупиніться», яку спокійну фразу використовувати і до кого звертатися, якщо картина змінюється.

Для конкретних завдань див. наші посібники з купання і одягання. Посібник поради щодо спілкування розповідає, як говорити й слухати без додаткового тиску.

Що зробити, коли ситуація заспокоїлася?

Запропонуйте підтримку і поверніться до знайомого, невимогливого заняття, якщо людина цього хоче. Не лайте, не звинувачуйте і не карайте. Alzheimer’s Society зазначає, що людина може ще почуватися засмученою після того, як поведінка минула, навіть якщо не пам’ятає, що сталося.

Якщо ви хочете зрозуміти закономірність, зробіть коротку особисту нотатку: що було безпосередньо перед епізодом, що ви спостерігали, як довго це тривало і що, здавалося, допомогло. Нотатка має бути фактичною; за потреби поділіться нею з командою, яка піклується про людину. Не записуйте людину і не поширюйте особисті відомості без дозволу.

Якщо завдання часто викликає тривогу, змініть час або підхід чи попросіть іншу довірену людину допомогти. Можна прийняти відмову і спробувати пізніше. Наш посібник що робити, коли людина каже «ні» пропонує більше способів зупинитися без тиску.

Коли звертатися по медичну допомогу?

Звертайтеся до лікаря людини щодо нової, раптової, повторюваної або такої, що посилюється, агресії. Alzheimer’s Association радить медичний огляд при змінах поведінки, особливо коли вони з’являються раптово. Біль, хвороба, сон, навколишнє середовище і ліки можуть потребувати перегляду. Лікар або інший медичний фахівець може оцінити ситуацію людини.

Шукайте місцеву невідкладну медичну допомогу, якщо людина раптово розгубилася, травмована або має ознаки гострого погіршення стану. Якщо ви чи хтось інший перебуваєте в безпосередній небезпеці, зверніться до місцевих екстрених служб. Не чекайте, поки зберете нотатки або з’ясуєте причину.

Ваша безпека теж важлива. Розкажіть довіреному члену родини, лікарю або місцевій службі підтримки при деменції, якщо епізоди повторюються або вам страшно. Попросіть план, який захищає і людину, і людей навколо неї. Ви заслуговуєте на допомогу; справлятися з цим самотужки не є обов’язком.