Коли людина з деменцією відмовляється від заняття або дратується

Ви все підготували, пропонуєте гру чи прогулянку й чуєте «Ні». Або заняття починається добре, а закінчується відсунутим планшетом і різким словом. Це розчаровує, і це дуже поширене. Відмова й роздратування — зазвичай повідомлення, а не впертість. З’ясування, яке саме це повідомлення, часто підказує, що спробувати далі.

Чому людина з деменцією відмовляється від занять?

Зазвичай є причина, навіть якщо людина не може висловити її словами. Alzheimer’s Association зазначає, що опір може означати, що людина не може виконати завдання чи боїться спробувати. Поширені причини:

• Здається надто важким. Заняття тепер потребує навичок, які деменція ускладнила, а зазнати невдачі при комусь ніяково.
• Здається дитячим. Дорослі помічають мультяшні картинки, співучі голоси й заняття, що виглядають зробленими для дітей.
• Втома. У багатьох людей пізно вдень менше сил. Дивіться спокійні заняття пізно вдень.
• Фізичний дискомфорт. National Institute on Aging (NIA) називає серед можливих причин розпачу біль, нестачу сну, проблеми із зором чи слухом, закреп, голод, спрагу й побічні дії нових ліків.
• Занадто багато всього навколо. Гучний телевізор, кілька розмов чи тісна кімната можуть виснажувати.
• Відчуття тиску. NIA називає причиною збудження примушування робити те, що хвороба Альцгеймера зробила дуже важким, або пригадувати події чи людей.
• Поганий настрій. Втрата інтересу до речей може бути ознакою депресії, про яку варто сказати лікареві.
• Людина просто не хоче. Дорослі мають право сказати «ні».

Що спробувати, коли людина каже «ні»?

Спокійно прийміть «ні», а потім змініть щось: час, заняття, складність чи спосіб, яким ви просите.

1. Облиште поки що. «Нічого. Може, пізніше». А тоді переходьте до чогось іншого без зітхання.
2. Спробуйте пізніше. Alzheimer’s Association радить спробувати ще раз пізніше або в інший час доби.
3. Зробіть менше. Одна пара замість цілої гри. Один рушник замість цілого кошика білизни. Менше картинок, менше варіантів, картинки залишаються на виду.
4. Запропонуйте два варіанти. «Хочете подивитися картинки з птахами чи послухати музику?» Вибір повертає відчуття контролю.
5. Просіть допомоги, а не вистави. «Допоможете мені це розсортувати?» чи «Скажіть, який колір найкращий?» Бути потрібним — зовсім не те саме, що бути перевіреним.
6. Почніть самі. Починайте заняття поруч, не питаючи. Багато людей долучаються, коли щось уже відбувається, а якщо ні, ви все одно провели час разом.
7. Перейдіть до чогось фізичного чи заспокійливого. Коротка прогулянка, музика, перекус, складання білизни чи спільна пауза зі Спокійним диханням. NIA радить переводити увагу на музику, книжку чи прогулянку.
8. Дозвольте робити по-своєму. Якщо людина хоче грати не за правилами, погодьтеся. Alzheimer’s Association радить бути гнучкими.

Що казати, коли людина дратується?

Сповільніться, понизьте голос і заспокойте. Рекомендації Alzheimer’s Association щодо збудження радять відступити й попросити дозволу, говорити спокійно й позитивно та пропонувати спрямований вибір із двох варіантів. Фрази в цьому дусі:

• «Мені шкода, цей варіант дратує. Давайте зупинимося».
• «У вас добре виходить. Я поруч».
• «Чи є у вас час допомогти мені з чимось іншим?»
• «Чи не випити нам чаю натомість?»

Потім завершіть заняття, не роблячи з цього події. У наших порадах щодо спілкування більше про те, що казати.

Чого уникати?

Деякі природні реакції зазвичай лише погіршують ситуацію.

• Сперечань і наполягань. «Ну ж бо, ще раз» чи «Вам же це подобається» рідко допомагають.
• Перевірки чи виправлень. «Ви ж знаєте, що це» чи «Ні, це не те» додає тиску.
• Сприймання на свій рахунок. NIA нагадує тим, хто доглядає, що ці зміни спричиняє хвороба, а не людина.
• Тиску й поспіху. Alzheimer’s Association радить не підвищувати голос, не показувати тривоги, не заганяти людину в кут, не тіснити, не стримувати, не критикувати, не ігнорувати й не сперечатися з нею, а також уникати різких рухів поза її полем зору.
• Докорів сумлінню. «Усе ж було підготовлено для вас» залишає обох у гіршому стані.
• Ярликів. «Вперта» чи «складна» приховує справжню причину й ускладнює її розв’язання.

Як з’ясувати, що стоїть за повторюваними відмовами?

Ведіть простий запис тиждень-два. NIA каже, що відстеження змін у поведінці може допомогти тим, хто доглядає, і медикам помітити закономірність і з’ясувати причину.

Занотуйте:

• час доби;
• що ви запропонували й як попросили;
• що відбувалося навколо (шум, гості, телевізор);
• як людина спала, їла й пила, і коли востаннє була в туалеті;
• будь-які нові ліки чи недавню хворобу.

Закономірності часто проявляються швидко: відмови лише після 16:00, лише з певною грою чи лише коли ввімкнено телевізор. Посібник Family Caregiver Alliance про поведінку при деменції формулює це просто: ми не можемо змінити людину, але можемо змінити власну поведінку й середовище.

Коли звертатися до лікаря через відмову чи роздратування?

Зверніться до лікаря, коли поведінка змінюється раптово, швидко чи разом з ознаками хвороби. NIA каже, що раптові чи швидкозмінні зміни поведінки, особливо якщо людина перенесла інфекцію чи недавно змінювали ліки, слід негайно довести до відома лікаря.

Швидко зв’яжіться з її лікарем, якщо помічаєте:

• раптову сплутаність чи велику зміну за години чи дні;
• ознаки болю, як-от гримаса, захист частини тіла чи нові труднощі з рухом;
• гарячку чи інші ознаки інфекції;
• нові чи змінені ліки, після яких змінилася поведінка;
• втрату інтересу майже до всього, плаксивість чи замкнутість, що тривають понад кілька тижнів;
• відмову від їжі чи пиття.

Alzheimer’s Association радить ретельний медичний огляд для кожного, хто має поведінкові симптоми, особливо коли вони з’являються раптово. Family Caregiver Alliance також радить спершу порадитися з лікарем, бо проблеми з поведінкою можуть мати медичну причину. Не починайте, не припиняйте й не змінюйте жодних ліків, не поговоривши з лікарем чи фармацевтом.

Якщо комусь загрожує небезпека або є ознаки невідкладного медичного стану, телефонуйте на екстрений номер (у США 911; в Україні та країнах ЄС — 112). NIA радить повідомити диспетчеру, що людина має деменцію.

Чи нормально, якщо ми не робитимемо нічого?

Так. Деякі дні найкраще заняття — це жодного заняття: посидіти разом, потримати за руки, послухати улюблену платівку чи дивитися на птахів у вікні. Це не поразка. Наша стаття про спільну гру пояснює, чому зупинитися раніше чи й не починати може бути правильним рішенням.