Підтримка людини з деменцією, яка живе сама

Життя наодинці саме по собі не говорить про те, скільки допомоги потрібно людині. Alzheimer’s Association зазначає, що багато людей з хворобою Альцгеймера продовжують жити самостійно, особливо на ранній стадії, з простими пристосуваннями, заходами безпеки і підтримкою інших людей. Корисне запитання конкретніше: що ця людина хоче продовжувати робити і що полегшило б ці завдання?

Починайте таку розмову, коли є час і немає термінової проблеми. Запитайте, що здається їй зручним, які звички для неї важливі і яку допомогу вона була б рада прийняти. План, створений разом із людиною, частіше підходить її життю, ніж список завдань, складений відповідно до чиїхось тривог.

Що може полегшити повсякденне життя?

Використовуйте кілька знайомих засобів, які відповідають звичкам людини. Alzheimer’s Association рекомендує практичні помічники, наприклад календарі, списки і нагадування для щоденних потреб.

• Виберіть одне місце для найнеобхідніших речей. Тримайте ключі, окуляри, гаманець і телефон у погодженому місці. Піднос біля дверей або підписана полиця можуть полегшити дотримання розпорядку.
• Користуйтеся одним календарем або системою нагадувань. Оберіть настінний календар, дошку, паперовий щоденник або календар у телефоні, яким людина вже звикла користуватися. Тримайте прийоми і регулярні заходи в одному місці, а не розкидайте їх по кількох застосунках і нотатках.
• Робіть розпорядок видимим. Якщо про завдання часто забувають, запишіть коротку нотатку або покладіть потрібну для нього річ на знайоме місце. Тримайте кроки короткими і переглядайте їх разом, якщо вони перестають допомагати.
• Зробіть регулярні справи передбачуваними. Регулярна доставка продуктів, прибирання або організоване харчування можуть зменшити кількість рішень, які людина має ухвалювати сама.

Наш посібник про щоденний розпорядок містить прості способи зберегти день знайомим, не роблячи його жорстким. Мета — підтримати вибір людини, а не заповнити кожну годину.

Як родина і друзі можуть корисно допомогти?

Домовтеся про невелику кількість регулярних контактів. Короткий візит або дзвінок у відомий час може бути корисніший, ніж кілька людей, які телефонують у непередбачувані моменти. Запитайте людину, кого вона хоче залучити і що може робити кожен.

Пропонуйте конкретну допомогу. «Чи допоможе, якщо я привезу продукти в четвер?» легше прийняти, ніж «Дай знати, якщо щось потрібно». Довірена особа може допомогти з покупками, транспортом, харчуванням, рахунками або календарем прийомів. Alzheimer’s Association радить організувати допомогу з побутовими справами, харчуванням, транспортом і нагадуваннями про ліки, коли виникають такі потреби.

Якщо допомагає кілька людей, домовтеся, хто відповідає за кожне завдання і як вони передаватимуть важливі новини. Обмежуйте інформацію людьми, яких обрала сама людина, окрім випадків, коли термінова загроза безпеці вимагає негайної допомоги. Якщо ви живете далеко, перегляньте наш посібник про догляд на відстані щодо координації з людьми, яких обрала людина. Посібник про спілкування має більше про те, як говорити про підтримку й не перетворювати її на перевірку.

Як людина може лишатися на зв’язку, живучи сама?

Обирайте заняття і контакти, які людині приємні. Це може бути щотижневий дзвінок, візит сусіда, спільна вечеря в громаді, знайомий гурток або прогулянка з довіреною людиною. Запитайте, які варіанти їй до вподоби; не припускайте, що більше відвідувачів або груп завжди краще.

Регулярне соціальне спілкування допомагає відчувати тижні як упорядковані і дає людині, на що чекати. Якщо дістатися до заходу стає важко, розгляньте дзвінок, поїздку з довіреною людиною або менший захід ближче до дому. Наш посібник про соціальні зв’язки містить спокійні способи підтримувати контакт.

Як помітити, що план треба змінити?

Не існує єдиного переліку, який визначає, чи може людина жити сама. Натомість звертайте увагу на конкретні зміни в повсякденному житті: завдання, з яким людина раніше легко справлялася, тепер спричиняє повторювані труднощі, пропускаються прийоми їжі, губляться записи на прийоми або людина каже, що певна справа стала важчою.

Запитайте людину, що вона помітила. Запропонуйте одну практичну зміну і перевірте, чи вона допомагає. Якщо повторюються турботи щодо харчування, ліків, фінансів, рухливості або безпеки дому, запитайте людину, чи хоче вона поговорити з лікарем або фахівцем із соціальних послуг. Офіційна оцінка може допомогти визначити варіанти підтримки; вона не вимагає, щоб людина погоджувалася з кожною пропозицією.

Якщо людина сумнівається щодо допомоги, починайте з малого. Їй може бути приємніше щотижнева доставка продуктів, ніж доглядальниця вдома, або допомога з паперами, але не з особистим доглядом. Залучайте її до вибору людини, яка допомагатиме, і часу візитів. Посібник з безпеки дому охоплює зміни кімната за кімнатою, якщо турбує сам дім.

Що робити, якщо людина не хоче допомоги?

Спершу вислухайте причину, а вже потім пропонуйте інший план. Людина може турбуватися про приватність, вартість, втрату контролю або присутність незнайомця в домі. Запитайте, яка допомога була б для неї прийнятною, а потім перевірте, чи спрацює невелике пробне рішення. Деякі люди віддають перевагу нагадуванню або спільній справі; інші хочуть підтримки від однієї довіреної людини, а не від нової служби.

Не перетворюйте перевірки на іспити. Дзвінок може бути розмовою, а не переліком запитань про те, чи поїла людина, чи прийняла ліки або чи пам’ятає прийом. Якщо є безпосередня загроза, зверніться до місцевих екстрених служб. Щодо постійних турбот залучайте людину до рішень і шукайте поради в її команди, яка доглядає, або в місцевій службі підтримки.

Життя наодинці може продовжуватися, поєднуючи змінний розпорядок, стосунки і практичну допомогу. Переглядайте план разом із людиною, залишайте те, що корисне, і змінюйте частини, які вже не пасують.