Коли людина з деменцією підозрює вас або звинувачує

Звинувачення у крадіжці гаманця, переміщенні сумки чи зміні банківських реквізитів може боляче ранити. Людина з деменцією може загубити річ, забути, що її переклала, або неправильно зрозуміти, що сталося. Але деменція не доводить, що звинувачення хибне. Почніть з того, що вислухайте людину і перевірте факти.

Посібник Alzheimer’s Association про підозрілість і маревні уявлення радить залишатися спокійними, давати коротку відповідь і не сперечатися. Alzheimer’s Society також радить розібратися в занепокоєнні, а не відкидати його лише тому, що людина має деменцію. Ця сторінка пропонує загальні ідеї для спілкування, а не спосіб визначити, чи правдиве конкретне звинувачення. Окремі поради щодо того, що людина бачить або чує, чого не бачать інші, дивіться в нашому посібнику про галюцинації при деменції.

Що можна сказати, коли людина підозрює?

Відповідайте на занепокоєння, не погоджуючись із тим, що ви не знаєте напевно. Коротка й рівна відповідь може допомогти тримати розмову відкритою. Наприклад: «Ви хвилюєтеся, що гаманець зник. Давайте пошукаємо його разом». Потім зробіть паузу і подивіться, як людина реагує.

• Спершу вислухайте. Запитайте, яка річ зникла або що викликало тривогу. Людину може турбувати більше, ніж сама річ.
• Тримайте відповідь короткою. Довгий захист може додати деталей, які важко зрозуміти, і обом буде ще тривожніше.
• Не сперечайтеся і не ставте запитань-перевірок. Не вимагайте, щоб людина згадала, де поклала річ, або довела, що ви її не брали.
• Запропонуйте практичну допомогу. Якщо людина хоче, шукайте разом у знайомих місцях або запитайте, чи хоче вона, щоб допоміг хтось інший.
• Зупиніться, якщо тривога зростає. Дайте людині трохи простору і поверніться до занепокоєння пізніше, якщо це безпечно.

Звинувачення може здаватися особистим. Спробуйте відокремити страх людини від того, що відомо про подію. Ви не мусите приймати провину за те, чого не робили, і не маєте вирішити кожну суперечку в цей момент.

Чи може занепокоєння стосуватися справжньої зниклої речі?

Так. Спершу перевірте, чи річ справді зникла. Людина могла покласти її в незвичайне місце, хтось міг її переставити або річ могла бути викрадена. Не відкидайте повідомлення про крадіжку, занедбаність чи насильство лише тому, що людина має деменцію.

Якщо річ загубилася, шукайте разом, якщо людина цього хоче. Перевірте місця, де вона зазвичай лежить, і простежте недавній розпорядок дня. Якщо річ дорога, важлива для безпеки або досі не знайдена, розкажіть людині, що вам відомо, і залучіть довіреного фахівця або іншого члена родини.

Якщо гроші або побутові справи є спільними, ведіть чіткі записи, які приймає людина. Зберігайте чеки або нотатки про домовлені операції і пояснюйте їх простими словами. Запитайте кваліфікованого місцевого фахівця про фінансові домовленості чи юридичні обов’язки; цей посібник не може оцінити такі питання.

Якщо ви не впевнені, чи занепокоєння обґрунтоване, попросіть допомогти нейтральну людину. Оберіть особу, якій довіряє людина, і діліться лише тією інформацією, яка потрібна, щоб зрозуміти, що сталося.

Як звичні звички допомагають із загубленими речами?

Дайте часто загубленим речам знайоме місце. Миска для ключів, лоток для гаманця або підписана шухляда можуть полегшити пошук. Alzheimer’s Society радить використовувати постійне місце для таких речей, як ключі чи окуляри. Запитайте людину, яке місце здається їй зрозумілим.

Змінюйте по одному чиннику за раз. Переставляти речі без пояснення може зробити людину менш впевненою, де що лежить. Якщо дешева річ часто губиться, запасний примірник може допомогти в деяких домівках, але він не має замінювати перевірку, чи оригінал не взяли і не загубили.

Переконайтеся, що людина бачить і чує якомога комфортніше. Dementia Australia зазначає, що проблеми із зором або слухом, хвороба, дія ліків, зміна розпорядку або переповнене середовище можуть впливати на сприйняття. Запитайте людину, чи не здається їй кімната занадто шумною або незнайомою, і переконайтеся, що вона має окуляри або слухові апарати, якщо користується ними.

Коли звертатися по медичну або зовнішню допомогу?

Розкажіть клініцистові людини, якщо підозрілість нова, стає частішою або викликає тривогу. Записуйте, коли це трапляється, що відбувалося і чи змінилося щось у стані здоров’я, розпорядку, оточенні або ліках. Не починайте, не зупиняйте і не змінюйте ліки на підставі загальної статті.

Раптова розгубленість або різка зміна поведінки чи стану здоров’я потребує термінової медичної допомоги. Настанови NHS щодо раптової розгубленості радять негайно звернутися по медичну допомогу. Скористайтеся місцевою системою екстреної або невідкладної допомоги там, де живе людина.

Якщо звинувачення може стосуватися крадіжки, занедбаності або насильства, переконайтеся, що людина в безпеці, і зверніться по поради до довіреного місцевого фахівця або служби захисту дорослих. Якщо хтось у безпосередній небезпеці, зверніться до місцевих екстрених служб. Не розслідуйте серйозне занепокоєння самотужки, якщо це може поставити під загрозу вас або людину.

Як піклуватися про себе?

Повторювані звинувачення можуть виснажити стосунки. Поговоріть з довіреною людиною або консультантом і попросіть допомоги з повсякденними справами, якщо ви відчуваєте, що не справляєтеся. Посібник про сімейні розбіжності пропонує способи розподілити обов’язки, а посібник із піклування про себе розповідає про перепочинок і підтримку.

Зосередьтеся на тому, що можна перевірити, на тому, що відчуває людина, і на тому, яка підтримка потрібна. Вам не треба доводити свою турботу в кожній розмові. Якщо занепокоєння повертається, попросіть команду, яка піклується про людину, допомогти знайти підхід, що поважає людину і захищає всіх, хто залучений.