Коли людина з деменцією вас не впізнає

Якщо людина з деменцією більше не впізнає вас, цей момент може бути болючим і збентежливим. Ви можете не знати, що сказати або чи варто знову пояснювати ваш зв’язок. Кожна ситуація інша. Почніть із того, що допомагає людині почуватися в безпеці й комфортно, а не з перевірки того, що вона пам’ятає.

Посібник Alzheimer’s Association про втрату пам’яті та сплутаність серед змін, які можуть з’явитися, називає й те, що людина не впізнає членів родини. Dementia Australia і Alzheimer’s Society пояснюють, що людина може прийняти знайому їй людину за когось іншого. Це загальна інформація; вона не може сказати, чому відбувається саме ця зміна.

Що може відбуватися, коли людина мене не впізнає?

Деменція може впливати на пам’ять і на те, як людина тлумачить побачене. Людина може сплутати вас з іншим родичем або не бути певною, як ви пов’язані. Це не означає, що вона точно так само відчуває до вас. Зосередьтеся на її комфорті та реакції в цей момент.

На впізнавання також можуть впливати погане освітлення, проблеми із зором чи слухом, хвороба, побічні дії ліків, незнайоме місце або зміна розпорядку. Це можливі чинники, а не спосіб встановити причину. Якщо зміна нова або постійно засмучує людину, розкажіть її лікарю, що сталося, і запитайте, чи варто її оглянути.

Якщо кімната темна або людна, спробуйте одну зміну: увімкніть світло, зменшіть фоновий шум або перейдіть у знайоме місце. Запитайте, чи хоче людина окуляри або слухові апарати, якщо вона їх використовує. Ці кроки можуть допомогти, але вони не пояснять кожен випадок, коли людина не впізнає.

Що можна сказати в цей момент?

Підходьте так, щоб людина вас бачила, і говоріть спокійним, знайомим голосом. Коротко назвіть своє ім’я та зв’язок, як ви робили б під час звичайного привітання в інший день: «Привіт, я Аліна, твоя донька». Потім зробіть паузу й подивіться, як людина відповідає.

• Якщо вона почувається спокійно, продовжуйте звичайну розмову. Говоріть про те, що відбувається зараз, або запитайте, чи хоче вона разом посидіти.
• Якщо вона не впевнена, запропонуйте коротку підтримку: «Ви в безпеці. Я тут, з вами». Дайте їй час відповісти.
• Якщо вона налякана або просить вас піти, відійдіть і дайте простір. Не обіймайте силою, не наполягайте, що людина має вас впізнати, і не повторюйте те, що її засмучує.
• Якщо вона називає вас іншим ім’ям, можна один раз представитися, не перетворюючи це на виправлення. Якщо людина залишається спокійною, перейдіть до теми або заняття, яке їй подобається.

Посібник зі спілкування радить коротку спокійну мову і відмову від запитань-перевірок або сперечань. Намагайтеся не питати: «Ти пам’ятаєш, хто я?» Таке питання може сприйматися як іспит і не допоможе людині вас упізнати.

Чи може знайома підказка допомогти?

Іноді підказка може допомогти людині зорієнтуватися, але вона не спрацює для всіх. Пробуйте по одній ніжній підказці й зупиняйтеся, якщо вона додає тиску.

• Називайте своє ім’я природно. Знайомий голос або коротке представлення можуть бути достатніми.
• Використайте фото або спільний предмет. Якщо людина любить фото, можна разом його переглянути, не прохаючи назвати когось. Наш посібник щодо спогадів містить ідеї, як використовувати фото без перевірок.
• Спробуйте звичне спільне заняття. Знайома пісня, напій або справа можуть полегшити момент. Слідуйте реакції людини; можна змінити тему або завершити візит.
• Зменште плутанину навколо. Перевірте, чи достатньо світла і чи має людина окуляри або слухові апарати, якщо вона їх використовує. Тихіше місце може допомогти, якщо багато людей говорять одночасно.

Не додавайте нових підказок, якщо людина залишається непокійною. Довге пояснення або серія фотографій можуть перевантажити її. Спокійна присутність іноді достатня; можна також зробити паузу і спробувати іншим разом.

Як зробити візити легшими?

Якщо людина живе в закладі догляду або до неї приходять кілька помічників, запитайте в тих, хто знає її розпорядок, коли вона найспокійніша. Ви можете прийти в тихіший час, піти з кимось, кого вона знає, або принести один знайомий предмет. Це варіанти для розгляду, а не розклад, якого мають дотримуватися всі родини.

Перед візитом вирішіть, що буде посильним і для вас. Можна запланувати одне коротке заняття, взяти фотоальбом або просто посидіти разом. Якщо людина не розуміє, хто ви, ви все одно можете відгукнутися на її потреби в цей момент. Не робіть візит залежним від того, чи вона назве ваше ім’я.

Це зрозуміло, коли ви почуваєтеся сумно, відкинуто або знервовано. Поговоріть з довіреною людиною, консультантом або групою підтримки для тих, хто доглядає, якщо цей досвід важко переживати. Посібник із піклування про себе містить ідеї, як просити інших про підтримку.

Коли звертатися по медичну допомогу?

Якщо неупізнавання є новою закономірністю, трапляється часто або викликає тривогу, розкажіть лікарю людини. Записуйте, коли це відбувається і що ще відбувалося, наприклад зміни в стані здоров’я, сні, освітленні, слуху, ліках або навколишньому середовищі. Не зупиняйте і не змінюйте ліки на підставі загальної статті.

Раптова розгубленість або різка зміна поведінки чи стану здоров’я потребують термінової медичної допомоги. Настанови NHS щодо раптової розгубленості радять негайно звернутися по медичну допомогу. Скористайтеся місцевою системою екстреної або невідкладної допомоги там, де живе людина.

Неупізнавання може бути важким для обох. Говоріть простими словами, пропонуйте підказку лише тоді, коли вона допомагає, і нехай комфорт людини визначає, що буде далі.