Заняття зі спогадами: скринька спогадів, історія життя й фото

Заняття зі спогадами — це просто спільна радість від минулого. Для багатьох людей з деменцією спогади десятилітньої давнини залишаються яснішими, ніж те, що сталося сьогодні вранці. Фото, знайомі речі, музика й історії можуть відкрити ці спогади й дати вам щось тепле, чим можна поділитися. Єдине правило: це розмова, а не вікторина.

Що таке заняття зі спогадами і чим вони відрізняються від перевірки?

Це обмін спогадами через фото, речі, музику чи відео, у власному темпі людини. NHS описує це як обмін минулим досвідом та історіями за допомогою фото, речей, відео чи музики — у книзі або на планшеті. Перевірка — інша річ: вона вимагає від людини правильної відповіді, а це може принести сором замість задоволення.

National Institute on Aging називає запитання, чи пам’ятає людина щось або когось, серед того, чого варто уникати. Family Caregiver Alliance радить уникати запитань, що спираються на короткочасну пам’ять, і натомість говорити про давніше минуле.

Як говорити про фото без перевірок?

Почніть із того, що бачите, а потім залиште людині місце щось додати, якщо їй хочеться.

1. Сядьте поруч. Тримайте альбом між вами, щоб ви дивилися разом, а не перевіряли через стіл.
2. Виберіть кілька фото. П’ять добрих фото кращі за цілу коробку. Найкраще підходять великі, чіткі знімки.
3. Називайте людей самі. «Ось ви з татом у день весілля» знімає напругу.
4. Коментуйте деталі. Одяг, автомобілі, їжу, погоду, обличчя. «Яке авто. Аж блищить».
5. Запрошуйте, а не вимагайте. «Розкажіть про…» чи «Що ви помічаєте?» Мовчання — це нормально.
6. Ідіть за людиною. Якщо вона заговорила про щось зовсім інше, підтримайте це.
7. Зупиніться, поки приємно. Закрийте альбом, перш ніж прийде втома.

Готові підказки з картинками є в картках для розмови. Щоб перетворити власні родинні фото на спокійну гру в пари, спробуйте «Пари з фото»; вибрані вами фото залишаються у вашому браузері.

Як зробити скриньку спогадів?

Скринька спогадів — це коробка з речами з життя людини, які можна потримати в руках і про які можна поговорити.

1. Виберіть міцну коробку, яку легко відкрити, наприклад коробку від взуття, капелюшну коробку чи невелику дерев’яну скриньку.
2. Виберіть тему або змішайте. Робота, захоплення, місце, десятиліття чи потроху всього.
3. Зберіть безпечні речі. Для початку цілком досить від п’яти до десяти.
4. Використовуйте копії цінного. Зробіть копії незамінних фото й документів, а оригінали зберігайте в безпечному місці.
5. Виймайте речі по одній. Подайте одну, скажіть щось про неї й подивіться, куди піде розмова.

Що можна покласти:

• Робота: бейдж з іменем, невеликий інструмент, нашивка з форми, бухгалтерська книга, значок медсестри, меню з їдальні.
• Дім: картка з рецептом, написаним рукою людини, кухонний рушник, улюблений шарф чи краватка.
• Захоплення: рибальська блешня без гачка, тенісний м’ячик, клубок пряжі, пакетик насіння.
• Місця: листівки, мапи, туристичний сувенір, вирізка з газети рідного міста.
• Родина: копії фото, дитячий малюнок, запрошення на весілля.

Не кладіть гострих предметів, дрібниць, які можна проковтнути, і всього, що може пробудити болісні спогади, якщо ви не впевнені, що це доречно.

Як зробити книгу історії життя?

Книга історії життя — це простий альбом із фото й короткими підписами про життя людини. Її можна розглядати разом, і вона допомагає гостям і персоналу побачити людину цілком.

1. Виберіть формат. Папка з прозорими файлами, надрукована фотокнига чи слайд-шоу на планшеті.
2. Сплануйте кілька розділів. Дитинство, школа, робота, родина, місця, де людина жила, віра, захоплення, улюблені страви й музика.
3. Додайте одне-два фото на сторінку з коротким підписом великим шрифтом: «Марія, 22 роки, перший день роботи в банку».
4. Додайте вподобання й звички. «П’є каву з молоком. Любить недільний церковний спів. Не любить гучного телевізора». Це допомагає кожному, хто доглядає за людиною.
5. Залучайте людину настільки, наскільки вона хоче: вибирати фото, розповідати історії чи просто дивитися, як книга складається.
6. Доповнюйте далі. Книзі не треба бути завершеною, щоб бути корисною.

Більше ідей для занять зі спогадами

• Вмикайте музику її молодості й говоріть про те, які спогади вона навіює. Дивіться музичні заняття.
• Дивіться домашнє відео чи телепередачі з улюблених десятиліть людини.
• Приготуйте страву з дитинства й дайте запахам повести розмову.
• Розгляньте мапу рідного міста й проведіть пальцем знайомими вулицями.
• Погортайте старі каталоги чи журнали й поговоріть про ціни, моду й автомобілі.
• Записуйте її історії на телефон, з її дозволу, для родини.
• Діліться під час дзвінків. Покажіть одне фото під час відеодзвінка; дивіться телефонні й відеодзвінки.
• Приносьте фото чи річ, коли приходите в гості. Так у відвідин з’являється простий центр уваги; дивіться відвідини.

Що робити, якщо спогад болісний?

Деякі спогади викликають горе, жаль чи страх. Якщо людина засмутилася, зупиніться, втіште її й м’яко змініть тему чи заняття. Не сперечайтеся про те, що було насправді. Family Caregiver Alliance не радить намагатися переконати людину, що вона помиляється, і пропонує відповідати на почуття, які вона виявляє, бо вони справжні. Якщо людина говорить про когось, хто помер, як про живого, відповідайте на почуття: «Ви сумуєте за нею. Розкажіть мені про неї».

Що кажуть дослідження?

Кокранівський огляд про заняття зі спогадами, що охопив 22 дослідження й 1 972 учасники, виявив, що ефекти були непослідовними, невеликими й залежали від умов і формату. Він не знайшов доказів шкоди для людей з деменцією. Ми пропонуємо заняття зі спогадами, бо вони можуть подарувати теплий і змістовний спільний час, а не як лікування. Більше про легку розмову — у порадах щодо спілкування.