Коли людина з деменцією постійно просить додому

«Я хочу додому». Для багатьох родин це одне з найважчих речень, особливо коли людина, про яку ви дбаєте, сидить у власній вітальні. Таке трапляється часто, може бути на будь-якій стадії деменції, і є спокійні практичні способи відповісти. У цій статті йдеться про те, що ці слова часто означають, що казати, які заняття можуть допомогти в ту мить і як подбати про безпеку.

Чому людина з деменцією постійно просить додому?

Зазвичай «дім» — це більше почуття, ніж місце. Alzheimer’s Society описує його як відчуття затишку й захищеності або дім із минулого, а не сам будинок. Через деменцію знайомі кімнати можуть здаватися чужими, а людина може відчувати, що живе в ранішому періоді свого життя, коли домом був будинок дитинства або місце, де вона ростила дітей.

Ці слова також можуть означати, що зараз щось негаразд: людина голодна, хоче пити чи в туалет, їй боляче, надто жарко чи холодно, вона втомилася, самотня, налякана або її виснажує шум. National Institute on Aging називає серед причин збудження біль, шум, самотність, зміни розпорядку й ліки.

Що казати, коли людина просить додому?

Відповідайте на почуття, а не на слова. Family Caregiver Alliance радить не переконувати людину, що вона помиляється: її почуття справжні, тож спершу відповідайте втіхою й запевненням, а потім м’яко переводьте увагу.

Фрази, які часто допомагають:

• Назвіть почуття. «Схоже, ви сумуєте за домом».
• Заспокойте. «Ви тут у безпеці, і я лишаюся з вами». Alzheimer’s Association пропонує прості слова «Ви тут у безпеці».
• Запросіть до спогадів. «Розкажіть мені про свій дім. Яка в нього була кухня?» Питати про далеке минуле зазвичай комфортніше, ніж про сьогодення.
• Запропонуйте щось зробити разом. «Давайте спершу вип’ємо чаю» або «Допоможете мені з цими рушниками?»

Теплий тон і рука на плечі, якщо людина любить дотик, можуть сказати більше за слова.

Чого уникати?

• Сперечань і пояснень. «Ви тепер живете тут» чи «Це ваш дім уже 40 років» вимагає від людини прийняти те, що через деменцію прийняти важко, і може звучати так, ніби її поправляють.
• Перевірки. «Невже не пам’ятаєте?» чи «Яка ваша адреса?» додає тиску.
• Перегороджування дверей у гніві. Якщо людина йде з дому, зберігайте спокій і ідіть із нею. Коротка прогулянка разом часто вгамовує бажання піти.
• Поспіху. Дайте людині час розповісти про дім, перш ніж змінювати тему.

Заняття, які можуть допомогти в ту мить

Коли ви визнали почуття людини, спокійне знайоме заняття може змінити напрям її уваги, не применшуючи цього почуття.

1. Розгляньте фото дому й родини. Гортайте сторінки й коментуйте («Яка гарна садиба»), а не ставте запитання. На телефоні чи планшеті Пари з фото перетворює ваші родинні фото на м’яку гру на пошук пар, і фото залишаються на вашому пристрої.
2. Поговоріть про дім. Картки для розмови пропонують відкриті запитання про оселі, кухні, сусідів і свята без правильних відповідей.
3. Увімкніть улюблену музику. National Institute on Aging називає заспокійливу музику серед способів вгамувати збудження. Дивіться наші заняття з музикою.
4. Перекусіть або вип’йте чогось. Голод і спрага можуть виглядати як неспокій. Чашка чаю чи улюблений смаколик — це ще й маленький ритуал домашнього затишку.
5. Прогуляйтеся або посидьте надворі. Рух і денне світло допомагають, особливо в першій половині дня.
6. Дайте знайому справу. Складання білизни, сортування столових приборів чи поливання рослин можуть повернути відчуття, що людина господарює вдома.
7. Сповільніть усе. Вимкніть телевізор, зменште шум і відблиски й спробуйте разом зробити паузу з Спокійним диханням.

Якщо одна ідея не спрацювала, спробуйте іншу згодом. Спокійно посидіти разом — теж добрий результат.

Перевірте причину, яку можна усунути

Alzheimer’s Society радить вести короткий журнал, коли саме виникають прохання: перед їдою, після гостей чи в сутінки. Закономірності полегшують планування.

Чи можна сказати м’яку неправду?

Це справжня суперечка, і добрі родини доходять різних висновків. Alzheimer’s Society каже, що єдиної правильної відповіді немає: неправда може зробити деяких людей підозріливішими, тож вирішуйте, що найкраще для людини, і будьте послідовними. У Penn Memory Center співдиректор вважає, що правда — це норма, а м’яка неправда допустима лише тоді, коли людина не здатна осмислити певну правду, і що ніколи не слід насміхатися з її сприйняття дійсності.

Багатьом тим, хто доглядає, підходить золота середина: спершу чесна втіха й переведення уваги («Ми побудемо тут сьогодні ввечері, і я поруч»), без суперечок про те, де чий дім.

Що, якщо це щодня вдень чи ввечері?

Неспокій, який починається чи посилюється пізно вдень, часто називають вечірнім неспокоєм (англ. sundowning). National Institute on Aging радить стабільний розклад, щоденне сонячне світло й рух, менше пізніх денних снів і жодного кофеїну чи алкоголю пізно вдень. Допомагає й увімкнене до сутінків світло. У нашій статті про спокійні заняття пізно вдень є більше порад.

Як убезпечити людину, якщо вона намагається піти

Прохання додому може призвести до блукання. Alzheimer’s Association оцінює, що шестеро з десяти людей з деменцією хоча б раз заблукають.

Підготуйтеся заздалегідь:

• Браслет з ім’ям і вашим номером телефону та мітки в одязі. National Institute on Aging згадує американську програму MedicAlert і Alzheimer’s Association Safe and Found, яка може бути платною. У вашій країні пошукайте подібні програми чи місцеві організації підтримки людей з деменцією.
• Дверний дзвінок чи сигналізацію та замки, розташовані високо чи низько. Ніколи не замикайте людину саму.
• Свіже фото зблизька й список місць, куди вона може піти, як-от колишній дім чи робота.
• Повідомте надійним сусідам і дайте їм свій номер.

Якщо людина зникла: починайте пошуки одразу; Alzheimer’s Association зазначає, що багатьох людей знаходять за 1,5 милі (близько 2,4 км). Якщо за 15 хвилин людину не знайдено, телефонуйте на екстрений номер (у США це 911, в Україні та країнах ЄС — 112) і скажіть, що вона має деменцію. Якщо комусь загрожує небезпека, телефонуйте одразу.

Коли треба звертатися до лікаря?

Швидко зателефонуйте лікареві, якщо прохання чи сплутаність свідомості почалися раптово або за години чи дні значно посилилися. National Institute on Aging каже, що раптову чи швидко змінну поведінку, особливо після інфекції чи зміни ліків, слід негайно показати лікареві. Раптова сплутаність може бути делірієм, який, за словами NHS, потребує невідкладної допомоги; інфекції сечових шляхів — поширена причина в людей похилого віку.

Також корисно згадати про стійку закономірність на наступному прийомі, адже біль, поганий настрій, проблеми зі сном чи побічні дії ліків теж можуть відігравати роль.